СЕЛО і НАСЕЛЕННЯ. На місці нинішнього села Білоріцьке спочатку, як свідчать картографічні матеріали другої половини XIX ст., був хутір Михайлівських селян. Заснували його тут вихідці із села Михайлівки (сусідньої волості) у 1874 році. Хоча михайлівських селян і привабили ці місця, але своє рідне село вони не забули і назвали свій хутір Михайлівським. Він один із не багатьох у нашій волості (а з 1923 року у районі) став у наступні роки селом.

Зокрема, письмова згадка про село Михайлівку є вже у 1925 році.

Кількість жителів села у 1925 році складала 360 чол. У 1938 році вона була вже 503 чоловіки. У післявоєнні роки тут проживало 355 чоловік, а у 2001 - 567 чоловік.

На честь 270-го Білорецького полку, бійці якого у 1920 році звільняли село від врангелівців, Михайлівка 12 лютого 1964 року була перейменована у село Білоріцьке.

Тривалий час є центром однойменної сільської ради.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. Ця галузь є основною для даного населеного пункту. Здійснена на початку XX ст. столипінська реформа ще більше посилила поділ селян на багатих і бідних.

Навколо села заможні селяни створили декілька хуторів

Зокрема, у хуторі Михайлівському, як названо його у бланках опису великих приватних володінь, чотири господаря мали у власності по 100 і більше десятин землі. Зокрема, це жителі Щербак П.І., Щербак Т.Г., Щербак П.Н. і Щербак А.Т. (ім'я та по-батькові не перекладено з російської мови).

Після революції 1917 року та громадянської війни жителі села отримали землю і деякий час господарювали індивідуально. Згодом переваги колективного господарювання були наскільки очевидними у навколишніх господарствах, що і михайлівці вирішують господарювати по новому. За минулий час після колективізації довелось мешканцям села побути і колгоспниками, і робітниками радгоспу «Южний». А потім біля тридцяти років працювати у радгоспі «Білорецький».

Саме у ці роки було оновлено і зміцнено виробничу базу господарства, збудовано багато житла і необхідних об'єктів для забезпечення життєдіяльності села.

У процесі переходу до ринкової економіки і реформування аграрного сектора економіки існуюча організаційно-правова форма господарювання зазнала змін.

За період з 2000 року їх було декілька. Сьогодні у Білорецькому є і TOB «Славутич», і фермерські господарства.

СОЦІАЛЬНА СФЕРА. Одним із перших її об'єктів є церковнопарафіяльна школа. Вона позначена на карті Мелітопольського повіту 1911 року. Інші соціальні заклади були у селі відсутні.

Революція 1917 року і закінчення громадянської війни створили необхідні умови для розвитку соціальної сфери у даному населеному пункті. Свідчать про це наступні факти. Місцева школа стала спочатку початковою, а у передвоєнні роки була семирічною. У ті часи запрацювали клуб і бібліотека. Належною була увага до соціальної сфери і у повоєнні роки. Зокрема, семирічна школа згодом стала восьмирічною, а потім і середньою. Працювали сільський клуб і бібліотека, фельдшерський пункт став дільничною лікарнею.

Зараз у Білорецькому є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, сільська бібліотека, амбулаторія сімейного лікаря.

ЦЕРКВА. Її було побудовано у селі задовго до революції 1917 року. Є згадка про неї і у переліку церков Веселівської волості за 1922 рік.

У офіційних документах передвоєнних і післявоєнних років відсутня інформація про діяльність церкви у селі.

18 липня 2000 року зареєстровано релігійну громаду.

По материалам газеты «Колос»
(3 Голосов)

История Корнеевки< Предыдущая		Следующая >История Таврии